Головне питання, яке хвилювало весь світ останні кілька місяців – чи розв’ яже Володимир Путін повномасштабну війну на європейському континенті чи ні? Західні політики передрікали серйозний пакет санкцій, глави самопроголошених республік оголошували загальну евакуацію і мобілізацію одночасно.
Путін визнав незалежність ДНР і ЛНР, а це означає, що він зрадив національні інтереси країни та інтереси кожного росіянина зокрема. Національні інтереси Росії в розумінні будь-якої розсудливої людини – сильна, шанована, суверенна держава з високим рівнем життя населення.
Чи стане Росія сильнішою після визнання ДНР і ЛНР або після вторгнення на сусідню Україну? Важливо розуміти, що собою являє сила в реаліях сучасного світу. Часи, коли силу визначала кількість військової техніки і чисельність військ давно пройшли.
Сьогодні сильною державою можна називати ту, у якої сильна економіка. Анексія Кримського півострова призвела до обвалення економіки Росії майже на десять років назад, а визнання ДНР і ЛНР із загрозою початку війни на європейському континенті обійдеться ще дорожче.
Сильнішою Росія вже точно не стане. Може нас почнуть більше поважати? Давайте не будемо плутати страх з повагою. Нашу країну швидше будуть боятися, а не поважати. Російська влада постійно киває у бік – мовляв, якщо їм можна, то і нам теж. Але США поважають не за застосування сили, адже там де вони застосовують силу у них якраз і спостерігаються напружені відносини.
Америка отримала повагу завдяки своїй кіноіндустрії, музиці, гуглу, твиттеру, айфону, можливостям для ведення бізнесу та самореалізації. Чи наводить вона страх при цьому на інші держава, можливо, але не на сусідів. Ні Канада, ні Мексика не збираються ступати в ОДКБ з метою захисту від Америки.
Чи є на карті світу такі держави, яких інші країни бояться і одночасно з цим не поважають? Звичайно є, наприклад, Північна Корея. На превеликий жаль аналогічна доля швидше за все спіткає і нашу країну. У Кремлі особливо люблять вішати на Україну ярлик маріонетки Заходу, країни без суверенітету.
Росія як держава не може існувати, перебуваючи в ізоляції від усього світу, нас дуже мало. 145 мільйонів людей – це дуже мало для найбільшої країни в світі. Мало хто наважиться інвестувати великі гроші в розробку лікарських препаратів, техніки або технологій для маленького і не дуже платоспроможного ринку, а самі ми не вміємо.
Досить згадати гучну історію із закупівлею газових турбін Siemens в обхід санкцій. Для чого потрібно було влаштовувати цю виставу із закупівлею через посередників, чому самим не налагодити виробництво, відповідь очевидна – не вміємо виробляти високоякісні газові турбіни.
Якщо завтра Захід вирішить заблокувати постачання процесорів, то вже через кілька років Росія стане перед Піднебесною на коліна, в іншому випадку обвалиться видобуток російської нафти. Навіть така галузь як автомобілебудування у нас кульгає, і причому на обидві ноги.
У цьому нічого страшного немає, в світі багато країн, які не виробляють сучасні лікарські препарати або складну техніку. І навряд чи вдасться сьогодні знайти повністю самодостатню державу. Навіть якщо США або Китай вирішать закрити свої кордони, через всього кілька років рівень життя їх громадян впаде в кілька разів.
Росія може зберегти свій суверенітет лише при взаємодії, як із Заходом, так і зі Сходом. Якщо ми хочемо щоб Росія була високотехнологічною державою з високим рівнем життя населення необхідно розуміти, що Китай для нас стає не помічником, а скоріше конкурентом.
Тільки балансування і нарощування свого власного ринку дозволить Росії залишитися самостійною і суверенною державою. Давайте згадаємо, що у нас під боком є дуже перспективний український ринок. Ми маємо спільну історію, схожу культуру і споріднену мову – додатковий ринок на десятки мільйонів людей. Сьогодні ми його втратили і якщо не назавжди, то на кілька поколінь точно.
Євросоюз є найбільшим російським торговим партнером, який з великою часткою ймовірності почне рвати зв’язки, контракти, зменшувати енергетичну залежність. У такому випадку Росія залишиться з маленьким, не перспективним і бідним внутрішнім ринком.
Ми змушені будемо продавати свою сировину Китаю, який навряд чи буде платити повну ціну партнеру, який від нього залежить. Китаю, який перевершує Росію не тільки за чисельністю населення, а й за економічними показниками.
Виходить, що авантюра Путіна принесла абсолютно протилежний ефект – країни, які раніше дотримувалися нейтрального статусу, тепер відкрито заявляють про вступ до альянсу. Україна отримує сучасне озброєння від Заходу, а президент Володимир Зеленський вже підіймав питання про повернення Україні статусу ядерної держави. Слідом за Україною подібна думка може відвідати і президента Казахстану.
Для балтійських країн пріоритетним стає питання зміцнення кордонів і армії. Стан перебільшеної небезпеки завдяки діям Путіна переріс у ситуацію реального зростання напруженості по кордонах країни. Хіба це не зрада?
Путін сам знає, що зраджує країну і тому робить величезні зусилля, щоб в цій його авантюрі було задіяно якомога більше людей. Путін зрадив національні інтереси Росії з метою зміцнення особистої влади.
Європа разом з іншими країнами світу не забуде загрози війни з боку Росії,вірніше з боку Путіна. Поки Росією правитиме Путін, її чекатиме лише ізоляція, низький рівень життя і статус країни-агресора.